Песня Вакулы (Исполняет Олег Скрипка)
Хто ж тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов?
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив,
Правду казав, чи обманював, ти відхиляла надії мої.
Вітер милує пустелі. Місяць — зірки, а сонце — поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветься. Його тобі я цілком віддаю.
Хто ж тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Вітер милує пустелі. Місяць — зірки, а сонце — поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Вот вам мой зарифмованный недоперевод (в смысле там, где перевод был не в рифму — он пострадал :)
Кто ж тебя, бесова, выдумал, моя большая, как море любовь.
Я даже зорям завидую, что могут так любоваться тобой.
Чем бы тебя я ни баловал, как бы подарки тебе ни носил,
Правду шептал иль обмановал, ты разбивала надежды мои.
Ветер ласкает причалы. Звезды — луну, а солнце — поля.
Море плещет о скалы. Так почему ж не могу я лелеять тебя?
Долго крутила метелица, снега сыпали в душу мою.
Чувства мои не развеятся. Все мое сердце тебе отдаю.
Кто ж тебя, дикая, выдумал, моя большая как море любовь?
Я даже зорям завидую, что могут так любоваться тобой.
Хто ж тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов?
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Чим би тебе я не балував, які дарунки тобі не носив,
Правду казав, чи обманював, ти відхиляла надії мої.
Вітер милує пустелі. Місяць — зірки, а сонце — поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Довго крутила метелиця, сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветься. Його тобі я цілком віддаю.
Хто ж тебе, бісова, вигадав, моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую, що можуть скрізь милуватись тобой.
Вітер милує пустелі. Місяць — зірки, а сонце — поля.
Море шепоче до скелі. Тільки на світі один не голублений я.
Вот вам мой зарифмованный недоперевод (в смысле там, где перевод был не в рифму — он пострадал :)
Кто ж тебя, бесова, выдумал, моя большая, как море любовь.
Я даже зорям завидую, что могут так любоваться тобой.
Чем бы тебя я ни баловал, как бы подарки тебе ни носил,
Правду шептал иль обмановал, ты разбивала надежды мои.
Ветер ласкает причалы. Звезды — луну, а солнце — поля.
Море плещет о скалы. Так почему ж не могу я лелеять тебя?
Долго крутила метелица, снега сыпали в душу мою.
Чувства мои не развеятся. Все мое сердце тебе отдаю.
Кто ж тебя, дикая, выдумал, моя большая как море любовь?
Я даже зорям завидую, что могут так любоваться тобой.
Ветер ласкает причалы. Звезды — луну, а солнце — поля.
Море плещет о скалы. Так почему ж не могу я лелеять тебя?
Комментариев нет:
Отправить комментарий